[b][i]Ви кличете мене вві сні: Мариночко! Марино!
Зімкнулись руки – спалах і гроза.
Без снів таких, думок – я просто гину.
Прокинусь – і на згадку - тільки зрадниця-сльоза.
Такий палкий порив душі – і знову безнадія,
так сумно листя падає в траву...
- Коханий! Любий! Тільки Вами – мрію.
Ви знаєте, що тільки Вами – дихаю-живу.
І знов крізь ніч Ви кличете: Мариночко! Марино!
Та в день – короткий спалах від дзвінка.
А час летить – невблаганно, невпинно,
В напрузі тільки від віршів моя слабка рука.
Так часто в сокровенному в думках до Вас я лину,
Нікому почуттів цих не спинить…
Почути щоб: Мариночко! Марино!
Я знаю, все життя моє освячує цю мить...[/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2020
автор: Білоозерянська Чайка