Травень був холодний і зі зливами,
Колотнеча, справи як завжди
Йшла з своїми мріями мінливими
Вже не пам'ятаю і куди…
Йду і бачу-хатка невиправлена,
Ностальгії й суму додає
Баночка конвалій тут поставлена
І дідусь ці квіти продає.
Стомлений й сивий, звичайно в масочці,
(Як без неї, зараз карантин)
Поперед паркану сів на лавочці
Слухає своїх конвалій дзвін.
Не гука, купить їх не запрошує,
А лише чекає хто спита,
І скупа сльза обличчя зрошує,
Погляд душу сумом огорта…
Хто в крутій машині не зупиниться,
Не підкине дідусю на хліб.
Біля тих конвалій не опиниться
Їде мимо мовби і осліп.
Ходять люди в справах і у клопоті,
Сорома і я не збудуся…
Чи ж ми всі байдужості обколоті?
Гей, купiть букетик в дідуся…
Оксана Самохліб, 2020р.
@KseniBerkeli
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2020
автор: Ksenia Samohleb