Все частіше лине думка серед віп-поетів,
Що поезію шукати годі в інтернеті.
Тільки віршики нікчемні в поетичних групах
Строчать неуки-писаки в неймовірних муках.
Розвелося графоманів надто вже багато!
Прагнуть слави і визнання вперто і завзято.
Кажуть, душу укладають у свої творіння
І ніяк не зійде зверху до сліпих прозріння.
Що поезія насправді - це висока мода!
Лиш для вибраних існує, а не для народу.
Мають в ній слова лунати лиш зарозумілі,
А не скудні, жалюгідні, ниці, зубожілі.
Дотепер не знала та́кож, пані і панове,
Що поезії окраса - нецензурне слово.
І чим більше слів брутальних втілено у вірші,
Тим скоріше він злітає вгору вище й вище.
Віднайшла таке творіння і тепер в нірвані.
Мабуть, Музи на Парнасі у такому ж стані.
Зрозуміла, що Говерлу вже не підкорити,
Бо мої не в моді вірші, а душею спиті.
09. 07. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882298
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2020
автор: laura1