poison

як  нам  ведеться?  нам  вже  довелося.
невинність  -  для  сонечок  та  райських  птахів.
ми  ллємо  вам  отруту  на  голову,
ми  –  отрута  на  ваше  волосся,
ми  роздягаємо  вас  для  купання  –
нам  не  соромно,  так  нам  сам  бог  повелів.

–  сам  бог!  і  поки  ми,  слухняні,  вірили  йому,
він  невдоволено  курив  свою  небесну  люльку,
аж  стало  холодно;  все  небо  сховалося  в  диму,
лиш  сонце  де-не-де  з'являлося  на  хвильку.

і  ти,  така  дорогоцінна,  розтанула  в  диму,
занадто  легковірна,  щоб  вірити  йому.

ніхто  не  знає,  виграли  ви  чи  програли.
де  ви  тепер?  десь  на  троні?  ой,  а  може,
десь  на  хресті?
це  –  малоймовірно,  як  кажуть  мої  генерали,  –
ви  маєте  бути  зі  мною  безумовно,  у  всій  наготі.

це  –  не  жарти.  чого  ми  хочемо,  того  ніколи  не  маємо.
багаті  люди  не  ходять  вбраними,  як  жебраки.
о,  ми  –  криваві  монстри,  бо  неуважно  читаємо,
що  пишуть  про  нас  горбаті  кавалери  кривої  руки.

ви,  що  кусаєте  наше  повітря,  гукайте  гучніше!
пийте  море  і  їжте  землю,  навіть  гризіть  закон:
той,  хто  плаче,  не  дуже  зважає,  хто  що  про  нього  пише,
–  занадто  легковажний,  щоб  не  вірити  в  п'яний  сон.

нікого  не  обходить,  програв  ти  чи  переміг.
всі  лише  бачать,  що  все  дуже-дуже  погано.
я  танцюю  на  вашій  могилі.  це  дуже  великий  гріх,
та  не  такий,  як  ваш.  покайтеся,  й  я  перестану.

що  ми  тут  робимо?  я  щось  порушив?  можливо.
ми  скуштували  помсти,  як  ви  скуштували  ганьби.
погляньте:  ми  навіть  кривди  ніколи  не  чинимо  криво,
тавруючи  несправедливістю  ваші  тупі  лоби.

так,  ми  обрали  вбивство,  так  нам  було  до  вподоби.
відтоді  все  переплуталося,  –  й  справдилося,  дитя!
мабуть,  нас  надто  захоплює  перебіг  цієї  хвороби,
щоб  ми  переймалися  чимось,  що  нагадує  про  життя.

доведеться  платити:  подобається  вам,  чи  ні.
ці,  що  ходять  довкола,  зроблять  ціну  страшною.
звісно  ж,  моя  безцінна,  я  знов  заплачу  за  вас,
та  це  буде  проти  правил  –  це  обернеться  нам  війною;

ви  програєте,  й  підете  геть:
десь  посядете,  може,  трона,
а  може,  на  хресті,  заплакана  ледь-ледь,
примоститеся  справа,  як  золота  ворона

https://www.youtube.com/watch?v=Ld4csPdP174

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2020
автор: Alisson