Накритий двір,весь виноградною лозою,
неначе ковдрою зеленою й пухкою.
І промені купаються в листочках цих буйних,
та чути Вітер,як з ними гомонить.
Можливо шепче їм,куди блукав,
по горах і лісах як мандрував.
Що бачив і хмари у небі,як розганяв,
на морі з хвилями,як пустував.
І Виноград це слухає й листочками киває,
він силу Вітра добре памятає.
Коли бешкетник розізлився і кинув до землі,
його листочки і поламав, гілки усі.
Коли згадав,омився холодною сльозою,
що стали на гілках й листочках чистою росою.
Він слабший,він живе своє життя,
щоб людям все віддати у вигляді плодів й вина.
Дві протилежності зустрілися тепер,
один бешкетник а інший живе-все для людей.
І правда в кожного з них-тільки, своя,
бо при народженні ім була дана,ціль життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2020
автор: Бабич