Я зранку на коні щодуху мчав,
Припасши норовливому бикові
Лассо й батіг, а для серйозних справ –
Шестизарядний кольт напоготові.
Не дивно, що дівчисько у селі
На мене задивляючись зітхає,
Бо іншого як я на всій землі
Такого хлопа гарного немає.
Суперників юрба з усіх боків
Гатила, не шкодуючи набоїв.
Та влучити нікотрий не зумів,
Я в сутичках усіх зухвало встояв.
Здавалося, життя – весела гра,
Лунала пісня на високій ноті,
Не меншала ніколи справ гора,
Ковбой в сідлі, щоднини у роботі.
Гасав я без упину у дворі
День цілий, незважаючи на втому,
Вгамовуючись лиш о тій порі,
Коли казала мати йти додому.
Не відав я хлопчиною в той час,
Що статися з роками далі може.
В душі до праці запал не погас,
Та нині це буття на гру не схоже.
Я долі вдячний щиро за літа,
Бо все ж не випав десь на повороті.
Тому, допоки є в житті мета,
Ковбой в сідлі, щоднини у роботі.
Дякую Ганні Верес за натхнення!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2020
автор: Юрій Пивоваров