Я дитина токсичноï неньки,
Я дитина Made is USSR
Мiж світів моя стежка вузенька,
Я травмат 100% зi 100.
Мене вчили чужого закону,
Мови, страви, звичаїв пісень.
Я відчужена буду до скону,
Мов Чорнобильська зона в наш день.
Батькiвщини нiколи не мала.
Нас примусивши строϵм ходить,
Та, що замість ïï так брехала,
Вуха воском хотiлось залить.
Вiдiбрала батьків честь i землю,
Поробила з людей жебракiв
А страшніше за все, відокремлю
Мiзки мила дівчат й хлопчаків.
Мене вчили вождям ïх вклонятись
Мов індійку в вiгвамi глухім.
І у думках своїх зачинятись
Щоб cамiй не вподобатись ïм.
Мiй дідусь йшов під дулом в атаку
Тих, що знищував хату його
І отримавши свою вiдзнаку
Сорок років вже після того.
Я навчилась пательней гриміти
I на кавi роботу зробить
Не навчилась лише постарiти
I коня на скаку зупинить.
Я навчилась катам пробачати,
I на мовi ïх вiршi писать,
Але й досi не вмію мовчати,
Буть як всi i нахабу послать.
Я дитина токсичноï неньки
Я дитина Made is USSR
Мiж світів моя стежка вузенька,
Я травмат 100% зi 100.
Оксана Самохліб.2020р.@Кseni Berkeli
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2020
автор: Ksenia Samohleb