Сидить скрипаль і сум в очах
Листає гіркі думи,
А в зачарованих ночах
Лиш стукіт серця чути
Розклеївсь мабуть, як буклет
Думки зібрать не може,
А на траві стоїть портрет
Так рідний серцю дуже
І погляд ніжний скрипаля
Світлина все чарує
І знову струн його рука
Мелодію дарує
І світ купається в красі
Вразливій до глибинки,
Як сон вклоняється весні
Всесвітньої перлинки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик