Ці мальви, Господи, садила ще матуся,
Обабіч плоту - зрілої землі,
До їх краси, мов до святих усіх молюся,
Хмелію ними, мов у літечку джмелі.
Цвіли б іще... магічно, загадково,
В них мамин рай, в них мамині роки
І мрії днів, і спогади казкові,
І доторк, щемний, рідної руки.
Що у дитинстві гладила голівку,
Любов плела у коси, всю - до дна,
А нині мальва обійма стару домівку -
Сльоза на росах, в листі буйнім сивина.
Цей цвіт життя - у ньому вічна злива,
У нім повір’я, гомін косовиць,
У нім матуся, Господи, вже сива,
Де зріло мальви зирять горілиць...
Торкаюсь їх - шепочуть щось не сміло,
Цілую цвіт - тепло від рідних рук,
Так перетнутись із дитинством захотіла...
Та тільки спогад доторка солодких мук...
(С) Леся Утриско
Художник - Анатолій Марчук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882080
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2020
автор: Леся Утриско