Чомусь тоді, коли люблю,
Щось дивне тягне сотворити,
Щось несподіване роблю,
Дурниці можу говорити...
Чомусь так хочу в той же час,
Поспішно душу роздягнути,
Яка собою може враз,
Близьку людину відштовхнути.
А потім біль, а потім жаль,
Душа невчасно роздягнулась,
А потім стукає печаль,
Яка із щастям розминулась.
Себе питаю знов і знов:
Чому? Навіщо це зробила?
Чому не стримала любов,
А навпаки її звільнила?
Тепер для мене це урок,
Тепер я вчусь не поспішати,
І перед тим, як зроблю крок -
Я мушу правило згадати,
Що у житті на все свій час:
І на слова і на мовчання,
І на любов, що рветься з нас,
І на душевне роздягання.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2020
автор: Sukhovilova