Ви не вороги лукавому, не друзі,
Просто мічені його тавром погані люди,
Ті нещасні, кому строго по заслузі
За діяння їхні кара буде.
Вас осуджувати я не маю права.
Певен, і Господь вам не суддя.
Більш безжалісний обвинувач вивчає
справи,
Поки Стіксом мчить Харонова ладдя.
Кіготь зашкарублий невблаганно,
Кожним, ним підкресленим, гріхом
Змінює ваш світ багатогранний
На тваринний, битий батогом.
Не тілесні муки, ні, щось гірше
Там готують для пропащих душ.
Нелюдське, невимовне, без
перебільшень,
Щось, чого не стрінете довкруж!
Ще не народилося в уяві
Стільки тих огидних порівнянь;
За віки не досягли кати криваві
Досконалості пекельних катувань.
На собі відчуєте різницю
Передсмертних мук земних і того болю-
Вічного, нестерпного, дещицю
Від якого бачу мимоволі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2020
автор: Петро Рубака