У 36м в жнивну пору
Кричала Згурівка: «Ура!
Пилип з Оленою в коморі
Спіймали хлопчика – Петра!»
Ріс Петя ставним, роботящим,
І шкільні роки вже пройшли,
А потім технікум. Тараща.
Диплом механіка дали.
І ось Петро уже мужчина,
І наречена підросла,
Не віддали батьки дівчину –
Він кулаком розбив стола.
Максим з дружиною помріяв,
Тоді сказав такі слова:
«Нехай бере собі Марію,
А то й ще нас тут повбива»
Петро з Марією побрались
І почалися в них діла:
До того грались і кохалась,
Що Маша Вову привела.
Був тато дуже, дуже радий,
Навчавсь, парторгом працював,
А потім – Згурівська селрада,
Нарешті в Краснім голова.
Чорнявий, гарний, очі грають,
Як проведе було наряд,
То у приймальні ціла зграя
Дівчат на підписи стоять.
Куди не йде – дівки юрбою,
Вже ні проїхать, ні пройти!
І довелось йому зимою
У «Агросервіс» утекти.
У «Агросервісі» прцює,
Мабуть, уже 17 літ.
Бува співає і танцює –
А як же, збільшується рід!
Синок Володя узяв Валю,
Красуню з Красного села,
Вона дівчаток - Інну й Аллу,
Онучок діду привела.
Він з ними грає і регоче,
І не спускає їх із рук,
Але від Вови й Валі хоче,
Щоб народився ще й онук.
Давайте ж зараз побажаєм,
Щоб ще любов була жива.
Нехай в Петра гармошка грає,
В Марії – бубон вибива!
Нехай збираються застіллям,
Нехай же Згурівка гуде,
А на коронне їх весілля
Нехай праправнуків діжде.
Так вип’єм зараз повні чари,
Нехай порадується світ
І побажаєм ювіляру
Здоровя й сили на сто літ!
12.07.1996
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2020
автор: САВИЧ