Заведи мене в спогади, мамо, як за руку вела колись... Подорожником гоїлась рана, дні-перлини в намисто взялись.
Заплети мені в коси жасмину, що цвіте до сьогодні в саду, запали в моїм серці жарину, щоб палала допоки живу.
Захисти від людей, що врікають, за червоною стрічкою днів. Хай я просто побуду дитина без тривожних думок своїх снів.
Заступи моє серце від болю, що не раз насипа гіркоти, полиновим настоєм ще зрання від любові мене захисти.
Мамо, мамо, колись ти казала, вибирай собі долю сама, я не знала, що цвітом кохання ти в полин доливала слова: "Боже, Боже, моя ж ти, дитино, виростай і щасливою стань!"
Зацвіла наречена калина, свідок щастя мого і зітхань.
Заведи мене в спогади, мамо, де клубком ще не взялись стежки,
Де цвіте мого щастя калина, ти дорогу мені покажи.
GG 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2020
автор: Галина Ганчук