Цей я дощик провтикала,
Це прогноз мене пiдвiв.
Злив сьогоднi не чекала-
Дать б синоптику «люлів»!
Я іду без парасолі,
(Ох, введе цей дощ у гріх!)
На підборах і поволі,
В туфлях-човниках своїх.
Не минаю вже калюжі,
Бродом йду, вже все одно
Люди дивляться байдуже
Як калюжам мірю дно.
Мені прикро, ллє з волосся,
Я тремчу і злюсь на світ.
Щось згадала, чи здалося?
Так! Тому багато літ,
Як в дитинстві, йду у зливу
Я босоніж між струмків,
До калюжі мчать примхливо
Кілько наших човників!
Ми будуємо їм шлюзи,
І порти, ведем розбій!
В них вітрила й аркебузи,
Я- пітат. В калюжі – бій!
Мені раптом файно стало,
Мов би сонечко зійшло,
Дратівливість, зло- розтало,
Стало сухо і тепло!
Оксана Самохліб, 2020р.
@KseniBerkeli
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881979
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2020
автор: Ksenia Samohleb