Горить коса, палає літом небо,
все поглинає полумʻя стіна!
Природа віддає останню требу –
життя життям оплачує сповна...
Заграва підіймається над морем,
у тому пеклі гине все живе
і рани залікуються не скоро,
не скоро серце лісу заживе...
Палає Кінбурн, вікова окраса,
прамати димом лине в небуття.
За все платити видається з часом,
за все спитає зрештою життя.
04.07.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2020
автор: Олександр Мачула