В кулак зібгаю лінії руки...
Хм... Дзеркало сліпої пантоміми.
Хай вріжуться уламки в сторінки
Життя і фрази, сплетені у рими.
Звичайні рими. Так... нічого більш...
Навіяні під небом сіро-кволим.
Такі банальні і ціна їм — гріш,
Але про те, що знову платиш болем.
Так звично й легко він влучає в ціль,
Заповнює думок німих каверни,
Та пропонує ліки — в брилах сіль,
Рве пульсом і артерії, і вени.
Знайти спасіння в римах та словах.
Упасти ниць! Біль криком заглушити!
... Так пахне щойно скошена трава...
Підвестись... Встати... Усміхнутись. ЖИТИ !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881934
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2020
автор: BeZodnia