Твоє небо із формул і атомів,
А моє - вкрите полотном синім, матовим,
Чорна кава, як ніч глибока,
Та сліди від неї навряд чи пророчі,
З промінням злилися жовті квіти,
Не думаю, що вони можуть розлучити,
Ніхто не може порахувати зорі,
З якими небо таке просторе,
На смак, сніг дуже схожий
На смак сліз, тільки не солоних,
Новий день – нові сили,
У нього нас воротами впустили,
Сміливі вершники єдинорогів
Гідні своєї кінцевої перемоги,
Метелики підняли рожеву стрічку,
І склали серце у повітрі,
Ти такий один, а інших повно,
Якби ти знав, як я люблю овнів.
06.07.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2020
автор: Іра Задворна