ПРОЩАТИ ТРЕБА ТИХ, ХТО НАС ОБРАЗИВ

         Про  те,  що  треба  лиш  добро  робити,  усім  дано  сьогодні  знать.
Щось  добре  є  завжди,  навіть  в  гіркому.  Стараймося  добро  впізнать.      
         Не  плачу  я...  то  сльози  самі  ллються.    О,  скільки  їх!  Гірчить-гір-
чить.    Болить.  
         Не  плачу  я...  то  сльози  самі  ллються.    Бо  ж  як  мені  із  ними  в  сві-
ті  жить?
О,    скільки  можна  тим  сльозам  ще  литись?.    Подумалось,  чому  гір-
чить  сльоза?  Образа  гнітить  душечку.  Молюся.    Як  добре,  що  об-
разила  не  я.
І  хоч  тепер  не  хочеться  всміхатись,  та  зникне  із  сльозами    гіркота.
Шкода,  що  так  зі  мною  поступили.  Все  ж  краще,  ніж  від  мене  ко-
гось  пекла  б  та  гіркота.
         Ясному  дню  у  очі  подивлюся  й  скажу:
-  Минеться.    За  сльози  ці  прости.  Я  вчуся,  світлий  мій,  всьому  раді-
ти,  щоб,  як  і  ти,  усмішками  цвісти.
         Невидимі  бувають  дуже  часто  в  образ  таких  (Запам'ятай!)  при-
чини.  Прощати  треба  тих,  хто  нас  образив.  Навіть  якщо  не  розуміє-
мо  провини.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2020
автор: Надія Башинська