Недовгий людський вік

Недовгий  людський  вік:
Лиш  народивсь  недавно,
Неначе  і  не  жив,  а  помирати  час.
Чи  хоче  чоловік,  
Та  опиратись  марно,
Бо  нам  судилось  жити  лише  раз.

Все  поспішав  кудись  –  
Не  вистачало  часу,
Щоб  розпочате  все  довести  до  пуття.
То  вчився,  то  женивсь,
То  працював  на  касу,
А  що  хотів  зробить  –  не  вистачить  життя.

Недовгий  людський  вік  -
З  роботи  і  додому,
І  навіть  не  встигаєш  відпочивать  як  слід.
Потроху  з  року  в  рік
Ти  набираєш  втому
І  до  кінця  життя  все  знижуєш  політ.

Прожив  як  у  кіно:
Важливе  –  поза  кадром,
А  те,  що  на  виду,  лиш  суєта  суєт.
Та  смерті  все  одно,
Був  добрим  ти  чи  гадом,
Бідний  чи  багатий,  письменник  чи  поет.

Всього  не  забереш  
На  той  світ  із  собою  -
Ні  злото,  ні  майно  геть  непотрібне  там.
В  останню  путь  підеш
І  підуть  за  тобою
Усі  твої  гріхи,  в  яких  ти  винен  сам.

Недовгий  людський  вік.
Душа  покине  тіло
І  піде  на  митарства  у  чужі  світи.
Як  жив  цей  чоловік,
Розкаже  його  діло
І  той  життєвий  шлях,  яким  він  встиг  пройти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2020
автор: Павло Коваленко