“Ти піднявся був на висоту, полонених набрав, узяв дари ради людини, - і відступники мешкати будуть у Господа Бога також”. (Псалом 67:19)
Відступився, зневірився й впав ти.
Раз-у-раз про Христа забувавши,
Блудний син. Віддалився від дому,
Хоч не раз відчуваючи втому
На коліна в молитві схилявся.
...Й в гріх, як пес в блюваки, повертався...
Чисті свині шукають калюжу,
Ти ж шукав справу злу і негожу.
До джерел без води прихилявся,
У своєму гріху залишався.
В егоїзмі, гордині, сваволі, -
Опинився в гріховній неволі.
Відступився, у серці це знаєш.
Чи на рай ще надію плекаєш?
О, невже ті, хто впали, не встануть?
Й відступивші від Бога — не вернуть?
Чи упавші не Боже творіння,
До яких Бог являє терпіння!?
О, навіщо в лукавстві лишатись,
За оману дочасну триматись? (Єр.8:4-6)
Бог на тебе чекає — спасіння,
Добрий Батько з скарбами нетління.
Що ж за мудрість у тебе без Бога? (Єр.8:9)
Що у серці? Байдужість? Тривога?
Як помірять гріхи всі? - Їх “тонни”...
Потоптав всі Христа заборони...
У гріхах своїх не залишайся,
До Спасителя Бога вертайся!
Совість судить, а серце ридає...
О, як тяжко, і Бог про те знає.
Ти не мусиш, не треба страждати,
Варто тільки прощення прийняти.
Щоб не скоїв — Бог хоче простити,
У пречистій крові обілити.
Чисті шати на тебе одіне,
Сина блудного знову в дім прийме.
У гріхах не ходи, не лишайся,
До найкращого Друга вертайся!
“І відступники будуть зі Мною”,
Звеселися Любов’ю святою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2020
автор: Лілія Мандзюк