Оса

Зараз  вжалю,  вибач,  я  не    люблю  людей.
На  безпеку  з  вами    годі  чекати    всім.
Не  було  інакше  ще,  не  було  ніде...
Ти  не  бійся,  тільки  вжалю,  цілком  не  з'їм.
Не  кричи,  бо  слів    до  тями  я  не  візьму́,
А  руками  рухай  більше,  дражни  мене...
Я  ображу  тебе,  людино,  тебе  саму,
І  втечу,    мене  ніколи  не  доженеш...
Я  помщусь  тобі  за  все,  що  зазнало  зла
Від  руки  твоєї,  хижих  твоїх  думок...
У  мені  себе  самого  хоч  раз  впізнай,
Жало  й  я  тоді  ховатиму  під  замок...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881745
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2020
автор: Анна Шульке