Не згадую тебе й не кличу всує,
мій Ангеле небесний, невсипущий,
та вдячна, що з N-тисячної гущі
мене обравши,
вік увесь пильнуєш.
Ти став мені за батька і за брата,
моя надіє, заступнику, опоро.
Береш за руку, як йдемо під гору,
якщо впаду — з багна поможеш встати.
Коли ж опинюсь десь на роздоріжжі,
мені підкажеш ближчий шлях до себе,
бо в кожного він визначений небом —
аби лиш камінь не хитнувсь наріжний…
Бува, ятрять невигоєні рани
чи біль спустошує за миті душу -
ти, знаю, не даси сховатись в мушлю,
бо ж після вечора знов прийде ранок…
А я жива і жити іще мушу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2020
автор: Valentyna_S