А що в нас очі до земних дрібниць,
Були прип’яті...
«Божественна комедія»,Чист., п.19
Генії приходять до своїх носіїв в найрозбитіших умовах: у відчаї.
Стаття «Небо і поет»
1. Підготовче
Кожен, хто пробував іти за моїм диханням духу, отримував також небувалу гімнастику для мислення. Неприйняття Святого Духу всім світом — єдина вимога надвіталізму (земних енергій) двох останніх століть. Суть: або здобування ду-хом Святого Духу — або вполонення густим плином століть («спільна могила» в Каббалі).
Так, виховання серця — початок в правдивих традиціях. Щодо дітей, і щодо талантів, і щодо духовного шляху. Далі — або здобування Духа Святого духом в серці (центр і стиль іпо-стасної особи!), або душевність пливка й нетвереза, бо зазнає впливів хитродиявольських із віталізованих розумом при-страстей — і тому манерність, несправжність: упадкове спрямування мислення із серцем захолодженим й нечулою совістю, майже без духу чи з малорозвиненою здатністю…
Задумайтесь, хто може, чи відчуйте, як хто здатний. Бо ін-акше олживі цінності вполонять та завоюють вас, як нині молодь, — не дари Духу, не чисте пізнання й синтез висот із натхнення. Ні. Навпаки все: бажання швидких грошей, аналітичне мислення й секс, у страху не встигнути набратись сього земного, скажемо «добра», — прес стадного нинішнього хворіння, жахливого — без виходу.
Ясно? Зброя основна — сила духу з Духом, не інтелект отемнено-«глупий», а висота духу і духовна проникливість. Бути в Духові Небесному, в молитві, у стані духу покаянно-молитовному.
Вільний вибір: прийняття зброї Духу і Христа всупереч оманливому світу — чи прийняття полону хитрого Негідника старого, який поступово пролазить, знезброює, дорозслаблює, душить.
Змінити думки без зміни волі до сили Духу й доброго Спаса неможливо, така природа: спочатку вдається, з Божою поміччю, змінити волю до добра, потім повільно змінюється мислення — для очищення, заспокоєння і заведення під контроль в серце. І найвища і остання перемога — над своїм розумом в серці, де Бог.
Вся сила й допомога — в смиренному серці. Та геній подає руку допомоги мисленню людей усього світу, де нині воно є — в голові. Весь світ робить навпаки: майже весь… Відчуйте, або задумайтесь глибочезно — в серці аж.
Диявол не любить за це мене, юніючого силами любові, — старий відомий Негідник. Реально ж хто допоможе молоді?
Чому не пускаюсь сили й зріння Духу в серці? Міра є в силі віри — і в допомозі мисленню в головах. Основне — вся влада не моя, а Бога. І тому слава Богу.
2. Головна частина
Не тільки застарілу матрицю СРСР викиньте (хто щасли-вим хоче буть і в державі), бажано викинути те, що неправдиво знали до цього.
У великих необов’язково, а у геніальних композиторів і поетів — справа, як в Божих святих: вони всім стають потрібні, а їм — ніщо не потрібне, крім Бога!
І чим яскравішим стає їх внутрішній світ, любов’ю спонуканий, тим непринаднішим постає для них світ зовнішній. Терпиться просто як неминуче зло.
Світ упалий і підмінена культура, бо вона ж і без спільної мови нині — нісенітниця.
А вихід, тобто динаміка, рух — отим одиницям, мова яких — сучасна завжди і, юніючи-днюючи вперед (як мова Псалмів), найактуальніша тепер і навіки — в динамічному кидкові. Й статично ясніючи парадоксально у загадковому Богові, — тому рівноважна й здорова. (Тут про-шу проникнення духом; ситуація — моліться Богу, хто хоче.)
Почнем просто. Насправді мрія критика — спочатку співдихати, окріпнувши духо-молитовним чином, терпіти ясне співквітування-співзвуччя в повноті щастя, вже являючи поміч, до кісток проникаючи оголеним волоссям свідомості — в самий центр, в дух твору (услід духовним проникненням з Духом!).
Добре лиш тим, хто обожнює справжню гімнастику в мисленнях.
Ну так, та заспокойтесь, це ще не Мати Сина Божого. У неї 38 екзаменів на двох рядочках — на рівнім міс-ці… (В усіх зразу напрямках екзамени).
Ура! Співтворячи і ясніючи для себе, він, хто вчить мислити (тому його заносить — єдність!..), здоровіє та тому й неминуче любить і благословляє вже всю твар, спасаючись, та тому розкриває цю твар як творіння Боже! Не готовий навіть для того.
Ви не будьте сектантами хоч у свідомості, чи нездалі? — поки не розкриєш, то належно й відчутно й не спасешся, якщо ти не спасешся — то не виявиться те як слід.
Кажуть: нарешті хтось це вже сказав! І діло Боже крайньо втілити — і живим остатись, радше.
Так радіють, як вчені в Києві: у відведені години.
Й застарілим — відоме підперти; і юніючим — до «майбутнього» протиснутись.
Вернемось до геніальних. На злеті зрілого періоду цей геній, як здогадуєтесь, зовсім не може мати нічого спільного із сучасністю.
Прокиньтесь. Бо кричатимете, як протестанти: «Прокиньтесь!» — маючи про Шевчука, проте не стрівши духу Шевчука — у творах-дороговказах.
Тому і Мати Божа — буде як нерідне, як відлякування буде.
Як Гоголя і не читають, і не прочитали (і не прочитали сучасники його, і нинішні...).
Так талант не може бути з кон’юнктурою політики. Так геній не з сучасністю (не з «найактуальнішим-найпотребнішим-найсьогочаснішим»), сучасність — глуха до нього.
«Злоба дня» — це зло, що несумісне з генієм. Носій генія — з віками, з вічністю! «Не бійтесь», — Бог-Слово казав; чого так боїтесь? вам загрожує геніальність?..
Сучасність — з деяких боків і строків — непотрібною виявляється: в критика коси дибки стали б на голові — від перспектив такого діяння-богозріння, універсальної сили Божої бачення, за нею — правда Отця і Сина й Духа: так і Бог бачить!..
Бачення ж — спільно-єдине в Богові геніального оспіву-вача Бога, Його Матері.
Вкусіть себе. Справа від того велика?
Моліться і будьте чесними: тварна природа цього не виносить.
Моліться. І чистіться, банально кажучи. Інакше себе й сучасне забовкуєте.
Просте шаленство й небесне безумство отримує критик: єдність через Бога всього художньо-цілого відкриття, що підсвічується всіма кінцями твору в органічній єдності.
Що ж, а як із тимчасового в прорив? — не відірвано в повітрі зависнувши, а із своїми коренями в землю й в небо, творчістю… Це ж не кар’єра, — мучеництво за одкровення. Дух. Реалізм не магічний, Духовий. Христовий плідний… Слава Матері Сина Божого!
3. «В думках про це не вимовиш т о г о»
«Божественна комедія», Чист., п.23
В цьому змислі італійська і російська мова «не звучать». Окликуйте — чуйте серцем…
Що є український поет — як тільки не глиб української мови як мови людської?? Недуховна, магічна Вовчок? Нема в ній повноти. Відьма.
Один дух! — і Христовий Дух — спасають мене, відкриттями. І що ж?
Тотально набитий дияволом надвіталізм світу — проти нас, Духових і Христових.
Набиває диявол ним всіх: це основний процес. Одиниці чують звільнення. І це не абстракція! Наприклад, задля чуття голу і мислень в полі — хоча поблизу нема нічого з духу, а тільки ступілі ноги й горіння сонячного сплетіння — німецький футболіст, турок за походженням, звільнюється для
(!) мислення відчуваннями у нутрі своєму музики рідної: турецької…(!)
На цім чемпіонаті.
Світ заганяють в наркотизм віталу. Свого роду наркотик. На вас заробляють, починаючи з оживляжичків статевості естради.
Диявол — одним гроші і повну смерть, вам — смерть духовну. Думайте серцем. Проривайтесь!
З молодості усвідомлюю те, що дух мій — особняком й внутрішньо осторонь світової поетики й на недоступній глибині-вишині. Я із себе створюю нову цільну людину нової поезії-музики.
Геть підриваю слизьку смердючу світолітературу: принесу Христа, світло.
Любов і внутрішня потреба рухають. На славу Божу!
10.07.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович