Географія

Ми  з  тобою,  неначе  окреслені  лінії,
мов  ізобари*.
І  нехай  покриває  ті  контури  інеєм
та  незабаром

нас  зведе  на  поверхні  одної  планети
жадібна  тяга.
Вже  підкинута  крутиться  примха-монета...
В  нас  -  одна  спрага.

Зараз  тут,  чи  аж  за  дев'ятсот  кілометрів  -  
то  не  питання.
Я  ловлю  в  цьому  Всесвіті  між  ліній  стертих
твоє  зітхання,

ти  читаєш  мій  настрій  між  атмосферно,
як  із  долоні.
Є  на  карті  цій  світу  точка  напевно,
де  ми  в  полоні

тиску  в  серці,  котрий  у  обох  пульс  міняє
при  поцілунку.
Вже  масштаби  крізь  вічко  кохання  силяє
в  рівнім  малюнку:

від  зітхань  безкінечних  посеред  ночі
в  далях  синхронних
до  глибокого  погляду  очі  у  очі
рідних  бездонних.

Ми  з  тобою  неначе  окреслені  лінії,
мов  ізобари...
Я  безмежність  цю  відстаней  стру  твоїм  іменем
вже  незабаром.

[i]*Ізобари  -  (від  гр.  ισος  —  «рівний,  однаковий»  і  тягар,  вага)  -  одне  із  значень  -    лінії,  що  з'єднують  на  географічній  карті  місця  з  однаковим  атмосферним  тиском.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881599
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2020
автор: Мар’я Гафінець