Страшно лишитись без Бога!



О,  як  це  є  сумно  –  назавжди  без  Того,
В  кому  дійсно  милість,  втіха,  допомога.
Як  насправді  страшно  без  Христа  лишитись,
І  поза  дверима  раю  залишитись!..

О,  як  дійсно  страшно  без  Христа  блукати
На  дорогах  грішних,  тіло  вдовольняти,
А  в  одну  хвилину  правду  зрозуміти:
Пізно…  Уже  пізно  гріхи  залишити…

О,  як  страшно-страшно  Бога  відкидати,
Його  милість  й  ласку  проігнорувати.
Як  печально  й  скорбно  по  смерті  пізнати,
Що  Христа  відкинув,  не  схотів  прийняти.

Хто  там  допоможе,  захистить,  пригорне?
Бог  у  мить  понизить  всяке  око  горде.
Коли  ми  прийдемо  до  Христа  престолу,
То  усі  впадемо  перед  Ним  додолу.

Страшно,  о  як  страшно  тоді  зрозуміти,
Що,  живучи  в  світі,  ти  любив  грішити.
Не  хотів  про  Бога  й  суд  правдивий  чути,
Не  дозволив  Спасу  серця  досягнути.

О,  як  страшно-страшно  без  Христа  лишитись!..
Друже,  поспішай  з  Господом  миритись!
Розкажи  Ісусу  про  гріхи,  що  маєш,
І  Його  любов  й  прощення  пізнаєш.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2020
автор: Лілія Мандзюк