Коли на захід ллється лимонад,
На тихий клен, стікаючи по кроні;
Гливке проміння цідить пополам
Крізь листя світ, в якому тінь холоне..
Так в’яже сонце корпус кораблів,
Рипучим скрипом палуби та щогли,
І пінії кидають швартові,
Як небеса, що тягнуть видноколи,
В льняне вітрило; так одіта в сукню,
Вона прийшла, осяяна в сонцях,
Що освітили прядиво ажурне,
В її прозорих, ніжних пелюстках,
Розлогий стан. І подих повнив бризом,
Що витинала сонячна жарінь,
Пройнявши контур нижньої білизни
Тонкі відкривши обриси колін.
30.06.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881464
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2020
автор: Володимир Каразуб