Тінь зрізає маківки трави...
Знову й знову падає з небес,
Наче східний гострий ніж, кривий,
Створений, щоб знищити тебе.
Миша, чуєш, бачиш, стережись!
Лезу не відоме співчуття...
Добру долю не чекай, біжи,
Може збережеш своє життя...
Як машина, сильний і стрімкий,
Пазурі сталеві розпустив...
Знаю, він уб'є, бо він такий,
Та очей не можу відвести́...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2020
автор: Анна Шульке