Прощення

Я  міняю  усе,  чим  так  дорожу,  на  прощення  -
Єдину  перлину  на  порцеляновій  кулі  світу.
Сонце  цілиться  у  неї,  підбиту  і  зношену,
Прогріває  усі  скам'янілості  своїм  ніжним  світлом.

Це  Ти  явив  себе  -  вірний  лебідь,  що  горнеться  до  людства,
Чисте  небо,  літня  гроза,  гірський  спокій,  весняні  повені,
Ти  стільки  разів  народжувався  у  наших  серцях,  так  схожих  на  пустки  -
Пробач,  ми  жодного  разу  цього  не  заслуговували,

Живемо,  неначе  життя  -  це  ніщо,  неначе  -  це  марево,
Неначе  ми  хочемо  тільки  мати  й  любові  не  знаємо.

Різдво  -  це  кожен  раз,  коли  ми  прокидаємось  з  наміром
Не  стати,  зневірившись,  згарищем  для  Твоїх  надій,
Допоки  ми  мріємо.  Допоки  боремось  із  темряви  товщею.
Є  стільки  всього,  чого  ми  іще  не  збагнули.
Я  міняю  усе,  чим  так  дорожу,  на  прощення  -
Єдину  перлину  на  порцеляновій  кулі  світу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2020
автор: Sandra CurlyWurly