СТВОРИВ БОГ ДЕНЬ…

           Створив  Бог  день...  створив  Бог  ніч  та  й  став  відпочивати.
Відпочив  день,  відпочив  два  й  почав  знов  міркувати:  «  А  що
коли  отак  щодня  нічого  не  робити?  У  кого  вчитися  тоді  будуть
мої  всі  діти?  Однаковісінькі  всі    дні,    одна    в  одну  всі  ночі.  Як-
що  одне  і  те  ж  щодня,  чи  радість  мають  очі?..»
Він  став  творить…    Ой  дні  ж  які!  Веселі  та  бадьорі.  А  працьо-
виті  всі  які…  буденні  є  й  святкові.  Кожному  дню  торбинку  дав.
Своє  хай  поскладає.  Коли  на  Землю  день  прийде,  своє  й    пороз-
сіває.
         То  ж  стали  розсипать  сніги  зимові  дні  сріблисті.  Весняні  ніж-
ністю  цвітуть  в  смарагдовому  листі.  Ой,  як  видзвонюють  в  гаях  
дні  теплі  літні,  Божі…  До  ніг  схиляються  в  плодах  осінні  дні  по-
гожі.
Дарує  кожен  день  своє,  що  дав  Господь  в  торбину,  тому  всі  ма-
ємо  щодня  веселу  світлу  днину.  Якщо  гірчить…  не  Боже  то.
Бог  гіркоти  не  має.  Він  лиш  щасливі,  добрі  дні  на  землю  посилає.
І  ночі  зоряні,  ясні,  для  нас  вогнями  сяють.  То  ж  дякуймо  й  радій-
мо  всі,  бо  швидко  ж  так  минають…
         Наш  Бог  –  невтомний  є  Творець!  Нам  є  чому  радіти.  Коли  вчи-
мося  в  Бога  ми  –  в  нас  вчаться  наші  діти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2020
автор: Надія Башинська