[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CA0SUEut6lg[/youtube]
Говорила моя мати:
-Досить боком вже лежати,
А женись.
Ой пішов би до Марічки,
Простояв би з нею нічку –
Та проспав.
Говорила моя мати:
-Досить вже парубкувати.
Ну, женись.
Ой пішов би я Наталки,
Цілував би аж до ранку –
Та проспав.
Говорила мати зранку:
-Придивися до Світланки
Та й женись.
Я пішов би до Світланки, -
На ногах та спозаранку.
Тож посплю.
Ну, а мати не втихає,
Щоб женився, заставляє
Й Ніну брав.
Ой пішов би я до Ніни
Та боюсь її, як тіні,
Тож посплю.
-Досить, мамо, вже шукати,
Невісток перебирати
І женить.
Я ще встигну, моя мати,
В темну нічку йти гуляти.
Тож посплю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2020
автор: Ольга Калина