[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h4AsrEA5W60[/youtube]
Ранкові стеляться тумани,
Немов заллють все молоком.
Не розведу я їх руками,
Крізь них проходжу я тайком.
Вони сховають під вуаллю,
Давно нездійснених надій.
Я вихід з них усе ж шукаю,
Завжди іду я по прямій.
Уже згущаються клубками,
Несе кудись їх вітровій.
Летять ставками, байраками,
Мені так страшно тут одній.
Одна надія - зійде сонце,
(Туман приб"ється до землі),
Он мріє вже на горизонті,
Прийшов кінець зрадливій млі.
В душі полегшало, зітхнула,
Надії майже всі збулись.
Невже це голос твій почула,
І ти вже поряд, як колись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881331
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2020
автор: Н-А-Д-І-Я