Дороге моє сонце, світи, непідвладне часу́!
Прямувати не буде без тебе дорога за обрій...
Цю земну неземну,неповторну, барвисту красу
Зігрівай своїм світлом, в обмеженій кількості, добрим!
Хай птахи вишивають піснями небесну блакить,
А дуби із вітрами розмови ведуть віковії...
Наші темні думки тільки нам хай даються взнаки...
Сонце, сій лиш добро і хай зі́йде все те, що посієш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2020
автор: Анна Шульке