Як раб Майдан ти сам вчергове розстріляв,
Коли чужинську владу знову обирав.
Не нарікай, сам винен, то ж не нарікай,
Лише батькам своїм і брату довіряй.
Змію на грудях сильних вигрів, приласкав,
За гріх Господь тебе нещасний покарав.
Углиб навчись дивитися... напевне розрізняй,
Де ворог твій, де кровник серцем відчувай.
Щоб душу щемну зовсім не втопити у брехні,
Не вір чужинцю брате... навіть у ві сні.
Геть страх і нерішучість, сумніви відкинь,
Рід головне в людей - то берега твердинь.
Збудися ж бо не раб ти в ж.да й не холуй,
За кров свою за рідну, українську голосуй!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2020
автор: Волиняка