Сніг в думках, вірна путь, яку обереш -
На Різдво похрустіти по стежці до дому.
Червня миті: охнеш-пукнеш-зітхнеш-
Літо й зникло! - Чекаєш на зиму знайому!
В липень віри нема: у фруктовий окрас,
В сонце й вітер, повітряний бриз в морі синім.
Скоро липень мине: раз - і більше у нас
Жа́ру липня катма́ - не вернеться віднині.
Ой, і серпню не вірю. Збагнули ж оце?
Лиш у вересень вірю, в концтабір шкільний,
В жовтень, в листя опале що вго́рне усе.
У граблі́, стук по чо́лах рясни́й і глухий.
Влітку біг по граблях: держаки знов і знов,
Вправно глушать лунасті сліди перегуку:
Ланцюгів передзвін, в мізку брязкіт оков...
Гасить літо той звук і ми молимось звуку...
Оригінал
Я мечтаю о снеге, это правильный путь -
прохрустеть в Рождество по дорожке до дома.
Я не верю в июнь: охнуть-пукнуть-вздохнуть -
вот и кончилось лето. Зима же - знакома.
Я не верю в июль, в его теплый окрас,
в его солнце и ветер, и море, и воздух.
Весь июль пролетит: раз! - и больше у нас
нет июля. И всё. И вернуть его поздно.
Я не верю и в август. Вы поняли, да?
Зато верю в сентябрь, в его школьный концлагерь.
И октябрь принесёт - как всегда, как всегда,
цвет опавшей листвы, стук наступленых грабель.
Летом бег по граблям. В твёрдый лоб черенков
стук со звуком глухим - и не слышим за стуком,
звук знакомых цепей, звук на мозге оков.
Глушит лето тот звук. И мы молимся звуку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881281
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2020
автор: Юрій Шибинський