На лісовім плесі горить листя папороті,
А сонце ще нерішуче і сонно
Зазирає крізь віття.
Пахне грибами. Кора дерев
Поросла мохами…
А далі безсмертник, кольору прапора
І клаптик неба торкає суцвіття.
Жуки і мурахи зчинили лемент німий
В гущавині.
Дереться ожина й малина за кірзові чоботи,
Спиняє гілками і обіймає наплічники…
Знову суцвіття, зарошені трави…
Птахи обережно голівки сунуть між віттями.
Ось білка зіскочила з дерева
І зашаруділо у травах…
Так ліс зустрічає непроханих ранніх гостей.
І знову запахло так близько мохом й грибами
І райське повітря заповнило знову
Легені…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2020
автор: Тетяна Глінчук (Ващук)