Колись на світі жив Бровко. Хитрющий пес, що
там казати. Любив багато говорить, ще більше, пра-
вда, прибрехати.
Бувало, вірили йому. Хоча добро яке від нього? Та
згодом стали на Бровка дивитись скоса. Та що з того?
Він же вигадував, що міг. Ну, як могли таке терпіти?
Ото ж недобре так робить. Кривді нікого не зігріти.
І зрозумів тоді Бровко у чому річ й сказав: " Гав!",
"Гав!" Так він злу Кривду ту лиху від себе назавжди
прогнав.
Вона по світу ходить ще, хоч невесела вже така.
Когось шукає... Може тих, хто вчивсь обманювать
в Бровка?
А уявляєте, якщо її візьмуть всі й проженуть?..
Можливо, ми тоді пізнаєм життя святого справжню суть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881130
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2020
автор: Надія Башинська