Залебеділи жіночі мрії у блакить...
Tуди, де сонечко розцвіло пелюстками.
Благає у літа літечка блаженну мить
Океан квітів із мелодійними піснями.
Стрепенувся жайвором світанок у поля,
Край села райдугою усміхнувся щиро.
І радіє сонячний день, як дзюрчить вода,
Як пташка у гніздечку розправляє крила.
Красень дуб розганяє віттям сизі хмари
І милується з висоти вродою землі.
Tам вітерець жене отару хмар в кошару,
Від цілунку сонця пломеніє мак у росі.
Літо на пишні коси сплітає віночок
Із квітів рум`янку, любистку і барвінку.
Чути спів солов`я, голосочок, як дзвіночок,
Кличе у зелен гай чорнобриву українку.
Я у травах духмяних є зранку до ночі,
Від спраги, п`ю чисту водицю з криниці.
Цюркоче коник мені у серце жіноче,
Збираю солодкий нектар ягоди полуниці.
Лечу на крилах птаха назустріч долі,
Де розлилась пшениця, як зелене море.
Заголубіли у травах квіти волошкові,
І лебединим крилом обнімаю поле.
Я схиляю голову рідній матінці землі,
Що зародила хліб рясно золоті жита.
Зриваю зілля, буйний маків цвіт, для душі.
На стежці літа зустрічає - Осінь золота.
М Чайківчанка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2020
автор: Чайківчанка