Мову не забувай, плекай
Бо її місце рай.
Бо її дитина -мрія, чиста
Непорочна діва з крилами
Її оберігає -прадавня віра
Берегиня наша -Леля неня
Роду сила і натхнення.
Дитятко її смагляве,
Калинове і осяяне
Бризкає усмішкою навкруги,
І співає пісні нею
Щоб ми пам 'ятали всеє.
І не забували , руту-м'яту
Тримає в рученятах
І віночок з вітру надихає у чоло матусі, народжає світло, квітку Рутенія, Рунтана, Русь
Скрижаль веретено мов пам'ять
Радо у веселку стрічечку вплітає
Оберіг у древо Гілі осіяне засіває
Так і слово оживає, народжає вимір наш, яву прану та сіяє
Українців всіх Воля знана оживає прокидається
Від Сяну до Дону
Поля- лану мислі дивослово
Вирій думок ,пісень
Пронесе наш славний Легінь
Воїн та Козаче, що свободу мав
І має по сей день
Слава богу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2020
автор: lesya_lesya