Вітер заколисує під вечір
Сосну та берізоньку й вербичку,
Дбайливо огортає їхні плечі
Сірою шаллю, ночі ж зимні трішки.
Та шаль розшита зоряним намистом
І затишно стає тим деревцятам.
Лиш задрімали, а вже ранок близько,
Тому вони, як молоді дівчата
Гарненько вмили личенька вродливі
В прозорій чистій ставковій водиці,
Струсили росу із зеленої спідниці
В очікуванні ще якогось дива.
Що вітерець заграє на сопілці
І підуть у танок вони босоніж,
А сонця промінці на кожній гілці
Залишать слід-цілунок їм на спомин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський