Як задивляюся на квіти,
завжди красі дивуюсь їх,
як їх колише ніжно вітер,
як в пелюстках таїться сміх.
Їх вигляд – Бога подарунок,
від них в захопленні жінки,
їх аромат, мов поцілунок,
мов дотик легкий до щоки.
І розпускаються щосили,
красою вінчані пасткѝ,
щоб їх метелики любили,
злітаючи на пелюсткѝ.
Красуням – конкуренти квіти,
бо з ними в них – один закон,
а нам до них завжди летіти,
як до Джульєтти на балкон.
Дарую квітку і не знаю
кого з них ким я прикрашаю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2020
автор: Анатолій Костенюк