Я посадила, два деревця біля воріт
Щoб у парі зростали стрункий клен і тополя.
Здалека лелека злітала до їхніх віт
І Сонечку усміхалась щаслива доля.
О , поверни мені доле мій золотий час !
Мою квітучу весну і молоде літо .
Де цвітуть алмазами ясні зорі для нас
І закоханим дарують троянди квіти.
Роки так швидко мчать у даль як дикі коні
І їх ніхто ,на мить не може зупинити .
Ти , нарвав із саду ніжні квіти червоні
Запашні троянди щоб мене любити.
Ніби вчора, розквітав для нас вишневий сад
І нам на щастя падала зірка в долоні.
Ми загадували бажання під зорепад
Серденько билось від почуттів у любові.
Стежками, літа я іду в Осінь Золоту
Під ноги, стелиться листя килим багряний.
Вже перший сніг посіяв у скроні сивину
Від холоду зими мерзну як лист коханий.
Закружляв падолист жовте листя на вітру
І зів'яли, вже троянди квіти кохання.
А Самотня птаха шукає свою весну
Казкове літо малює сни зірка зрання .
Не судилось ,нам з тобою зустріти літо
І щасливою ,в парі летіти у блакить.
Розлетілися ,журавлями ми по світу...
І назад, не повернути блаженну мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880896
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2020
автор: Чайківчанка