У шовковиці радість, їй щойно сказали хрущі,
Що далеко, десь там, за пісками пустелі і горами,
Проживає рослина, тотожної з нею душі.
Шелестить її радість між грушами та осокорами...
Груші в сльози, вони до емоцій слабкі взагалі...
Осокори розсудливі, ці би хрущів не послухали...
А шовковиця рада, вона не сама на землі,
І ця звістка летить по садах з всюдисутніми мухами...
Своїм листям годують ті сестри шовкових комах,
Так сказали хрущі, чи збрехали заради сенсації...
До сестер полетіла би, мала би крила, як птах,
І заплакала гірко в обіймах у тітки акації...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2020
автор: Анна Шульке