Хтось мене кличе з далини.
З асфальту з’їхав я сьогодні
в пусті поля озимини,
в сосновий ліс на горизонті.
З дитинства, наче оберіг,
з передчуттям перестороги
я не люблю стрімкѝх доріг,
до серця – лісові дороги.
Якогось гена я зберіг
від пращурів через сторіччя:
широких не люблю доріг,
люблю поліське бездоріжжя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2020
автор: Анатолій Костенюк