У срібної рибки немає розкішних плавців,
Її коронації час не настане ніколи...
Та все ж, як спіймаєш, тримай її міцно в руці,
Пильнуй, бо охочих до неї багато довкола...
Це й ситі гурмани, що дивну їдять свіжину,
І ті божевільні, що мають потребу вбивати...
Когось з них побачиш, поклич я їх вмить прожену,
Бо важко себе поряд з ними людьми удавати...
Ми сядемо в човен на веслах, зелений, старий
І десь, посередині срібного озера-дива,
Відпустимо рибку назавжди, а не до пори,
Всміхнеться вода і заплаче від радості злива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2020
автор: Анна Шульке