Цикл «Вона»
Зливаються в симфонію єдину
Сріблясті зорі, місяць і рояль…
Вона малює пальцями картину,
По клавішах танцює, наче лань.
Звиваються у танці серпантином
Шалені ноти, відлітають вдаль.
У сяйві зір виблискують ясмином,
І їх вкриває місячна вуаль…
Збираються загублені мотиви
У славлення кохання та життя.
Серцебиття лунає лейтмотивом,
Щось наостанок шепотять уста…
Мелодія затихла, крізь тумани
Являється посріблений світанок.
© Володимир Верста
Дата написання: 22.09.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2020
автор: Володимир Верста