Давайте, люди, будемо добріші
До близьких і оточуючих всіх,
Терпиміші і трішки спокійніші,
Та не тягнімо ми на себе гріх.
Давайте будем трішки толерантні
І негатив хай мимо нас летить.
Думки чужі хоч часом неприйнятні,
Але по-людськи нам потрібно жить.
І лише Бог нас правильно розсудить.
Розставить час все на свої місця,
Розсіє пелену туману й блуду,
Останній докір він змахне з лиця.
Ми різні
Такі ми різні, українці,
Достаток різний і життя.
А ,між собою, як чужинці
І поглядів не сприйняття.
Одні воюють в нас на сході
І віддають своє життя,
Аби лиш в нашого народу
Було прекрасне майбуття.
Вони є справжні патріоти
Своєї матінки-землі
І щоби ворога збороти,
Всі сили віддають свої.
А іншим в нас на те плювати,
« какая разніца» для них:
Лиш смачно з’їсти, тепло спати
І не тривожитись нічим.
І не болить, що хтось загинув,
Адже це сталося не з ним,
Що десь ридає мати: «сину..»
Й чорніє з горечком своїм.
Хоча й ми різні, українці,
Та Україна в нас – одна.
Не будьмо з вами, як чужинці,
Бо шлях один й одна мета.
Бо миру хочемо в країні,
Щоб економіка зросла,
Щоб процвітала Україна,
Й сім’я в достатку щоб жила.
Тоді повинні усі разом
Ми об’єднатися й іти,
Щоб ми змогли найближчим часом
Прийти до світлої мети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2020
автор: Ольга Калина