Я, посадила два деревця біля воріт
щоб у парі , зростали клен і тополя.
І лелеки ,прилітали до їхніх віт
А у гніздечку зростала щаслива доля
О поверни , доле , мій час золотий!
У трави духмяне літо молоде.
Де у саду , медовий цвіт запашний
Від щастя , троянда весною цвіте.
Мчать , так швидко роки як дикі коні
їх ніхто , не може зупинить на мить.
Ніби вчора, цвіла маком у полі
А вже за вітром , лист летить, і летить...
Іду , стежками літа в осінь золоту
Стелиться килим багряний під ноги.
Самотня птаха шукає доленьку свою
Мокне під дощем і в душі тривоги.
Я , посадила два деревця біля воріт
Вони проросли глибоко до землиці.
Лелеки, передають здалека їм привіт
За рідним краєм , тужать самотні птиці.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880016
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2020
автор: Чайківчанка