Як руки і серця єднають двоє,
Стають на вишиваний рушничок,
З"являється синочок в них чи доня -
Благословляють хлібом-сіллю знов.
Та на рушник кладуть той хліб рум"яний,
Ікона ще в матусиних руках,
Обрамлена вона теж вишиваним
Біленьким рушником.Минає час
І діти вже збираються в дорогу,
Яку для себе вибрали в житті,
З собою їм дає матуся знову
Рушник, що у барвистім вишитті.
Так супроводжує постійно українців
Рушник той вишиваний - оберіг,
Щоби на кожній їх життя сторінці
Всюди від лиха та біди беріг.
Коли візьмеш його, то відчуваєш
Рук неньчиних турботу і тепло,
Пахне домівкою все те в чужому краї,
Що стільки літ на рушнику цвіло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський