Скільки раз ти ходив по стежках
Де лишав все малесенькі кроки,
Колосились безмежні жита
Та збігали дитячії роки
І тягнулась дорога в краї
Де зростав та учився ти жити,
Як вклонявся рідненькій землі,
Відчуваючи, як це любити?
Пропливали роки-кораблі
І не знав чи коли повернуться,
Щоб на цій найдорожчій землі
Ще не раз за життя посміхнуться
І бувало в житті ще не раз
Закидала нас доля далеко,
Але так все хотілось назад,
Щоб поглянуть у синєє небо
Таке рідне, безмежне,святе,
Як же можна його не любити?
І на рідній землі лиш одне -
Ось де можна щасливо прожити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик