Я – спокій.
Коли згубились ключі від минулого.
Коли зупинились вітри і потоки.
Коли помилки і провини обнулені.
Я просто вода в озері.
Не видно дна, так глибОко.
Це десь поза вітром і грозами.
Уяви? Безкінечний спокій.
Нібито від підлоги відклеєні стопи.
Нібито нема ні часу, ні строків.
А спробуй так само відчути?
Ти – спокій.
02.11.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879929
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2020
автор: Тетяна Ященко